15.04.2020

Тема " Нестатеве розмноження : цитологічні основи, форми, біологічне значення. Поліембріонія. Клонування. Використання вегетативного розмноження рослин та грибів у агрокультурі"

Перегляньте відео

Опрацюйте параграф 88,89 "Нестатеве розмноження"

КЛОНУВАННЯ

Клонування  –  це метод розмноження статевороздільних істот (тварин та людей), за допомогою якого у безстатевий спосіб можна отримати новий організм, який буде генетично ідентичним до організму, який мається на меті клонувати. Клонування є відомим явищем у рослинному світі. Перші спроби клонування тварин з'явилися у 30-х роках 20 століття. Велику роль у цьому зіграв технічний прогрес у сфері молекулярної біології, генетики і штучного запліднення. Новий етап у клонуванні визначають експерименти шотландських учених, які завершилися народженням вівці Доллі (27 лютого 1997). Це досягнення відкриває шлях до клонування людини.

Найчастіше на захист клонування подаються такі аргументи: реалізація «права» батьків на потомство саме таке, яке вони хотіли б мати (вибір статі, характерних рис), можливість продукції підмінної особи, створення «армії клонів» придатних для певних воєнних дій. Клонування  –  це також можливість створення «банку органів» для трансплантації.

Існують два різні шляхи, за допомогою яких можна досягнути клонування.

1. Перенесення ядра клітини суб'єкта, якого хочуть клонувати (дублювати). Ядро вводять у запліднену або незапліднену яйцеклітину після видалення або нейтралізації існуючого в ній ядра. Ядро клітини має повний генетичний код даного організму, що дозволяє «відтворити» генетично ідентичний організм.

2. Розщеплення ембріонів, тобто штучне проведення природного процесу формування ідентичних близнюків (або монозигот), який полягає у мікрохірургічному поділі ембріональних клітин на перших стадіях їхнього розвитку (до 14 днів після запліднення) на два або більше ідентичних ембріонів. Після цього розділені організми здатні незалежно розвиватися завдяки клітинній поліпотенції  –  властивості однієї клітини давати початок різним тканинам, що формують організм.

Аргументи проти клонування людини коротко можна сформулювати так:

1) клонування порушує людську гідність, зводить людське життя до рівня «біологічного матеріалу»;

2) воно відділяє сферу дітородження (прокреації) від правдивого людського контексту подружнього акту;

3) засвідчує брак поваги для людських ембріонів, які будуть знищені, щоб успішно могла відбутися репродукція цього типу (так, при клонуванні вівці Доллі було здійснено 277 спроб, 8 з них доведено до ембріональної стадії, в результаті чого народилася тільки одна вівця);

4) клонування  –  це радикальна маніпуляція розмноженням людини, при якій порушуються особові відносини між батьками та дітьми, що може призвести до зникнення поняття сім'ї та сімейних стосунків;

5) клонування є недопустимим з огляду на гідність клонованої особи. Кожна людина має право на свою унікальність та неповторність. Її тіло та генотип також є інтегральним елементом гідності й унікальності, тоді як клонована істота  –  це завжди «копія» когось іншого, що може призвести до втрати власної ідентичності, до відчуття меншовартості;

6) клонування породжує небезпеку суспільної маніпуляції в евгенічному напрямку, вибору «генетично кращих» людей;

7) створення «клонів» живих осіб виключно як джерела для трансплантації органів є зведенням людини до рівня предмету вжитку, що цілковито недопустимо з точки зору християнського персоналізму.

ПОЛІЕМБРІОНІЯ

Поліембріонія  – процес розвитку кількох зародків з однієї заплідненої яйцеклітини.

Поліембріонія досить поширена серед різних груп тварин (війчасті та кільчасті черви, іноді у членистоногих, риб, птахів, ссавців). Як постійне явище вона притаманна деяким комахам (наприклад, їздцям) і ссавцям (наприклад, броненосцям).

У людини у разі поліембріонії народжуються однояйцеві близнята, які мають ідентичний набір спадкової інформації. Однояйцеві близнюки завжди однієї статі. Розрізняють специфічну поліембріонію (нормально властиву даному виду) і спорадичну (випадкову).

Специфічна поліембріонія зустрічається в деяких мшанок, паразитичних перетинчастокрилих і віялокрилих комах, з ссавців  –  у броненосців. Разючий приклад специфічної поліембріонії  –  розвиток з 1 зиготи до 3 тис. личинок у їздця з роду Litomastix. У куцохвостого броненосця з 1 яйця розвивається 7-9 зародків, кожен з яких лежить у власному амніоні, але мають загальний хоріон.

Спорадична поліембріонія зустрічається у всіх тварин, але особливо часто у деяких гідроїдних поліпів і дощових черв'яків. У хребетних вона виникає шляхом розділення зародка на кілька частин зазвичай до або на початку гаструляції. У людини в разі спорадичної поліембріонії народжується кілька (2 – 5) близнюків однієї статі.

Експериментально поліембріонія отримана у багатьох тварин впливом різних 
факторів.

Виконати практичну роботу " Нестатеве розмноження - брунькування дріжджів"   с.185

 Біологічний диктант.

1. Розмноження буває статеве і __________.

2.Одноклітинні організми зазвичай розмножуються __________.

3.Спосіб розмноження, за якого на тілі материнського організму утворюється виріст, називається __________.

4. Відокремлення певних багатоклітинних частин тіла організму — це __________.

5. Спосіб поділу, за якого кількість і розміри фрагментів, що утворились, є більш-менш сталими, називається __________.

6. Папороті, хвощі та плауни зазвичай розмножуються ________________. 7 Дріжджі зазвичай розмножуються ___________.

8.Спосіб вегетативного розмноження вищих рослин частинами тіла

називається _____________.

9. У бактерій за несприятливих умов утворюються _________________.

10. При мітозі материнський організм поділяється на __________________.

Опрацювати §88, §89, виконати практичну роботу с.185, дати відповіді на запитання на с.185 і с.187 усно, письмово "Біологічний диктант", переглянути відеоматеріал до теми.